Як галушка стала символом Полтави
У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.
Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».
Кругом наставили мисок;
І страву всякую, без мови,
В голодний пхали все куток.
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягли;
Та і горілочку хлистали, —
Насилу із-за столу встали
І спати послі всі лягли".
уривок з "Енеїди" І. Котляревського.
Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка».
Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка.
Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця.
Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.
Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною.
Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.
А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.
"Був я, друзі, у Тюмені -Добрі ліплять там пельмені,Та немає краще страви,Як галушки у Полтаві.Приспів:Ой, галушечки-галушки, -Нема в світі краще юшки:І на салі, і в сметані,І пшеничні, і гречані, -Ось які!..Полтавські галушки.Заїжджав я до Кавказу –Там харчо – згориш відразу,Аж в очах зірки світились,Та галушечки все снились.Приспів.Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -Вигляд в нього парубоцький;Я ж здоров'ячко теж маюІ йому своє співаю.Приспів.Любі друзі, приїжджайте,До Полтави завітайте;Будемо вас ми частуватиІ галушки подавати.Приспів."
Картопляні галушки із сиром
Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом
Подробнее
Полтавські галушки,People & Blogs,,"Полтавські галушки" сл. А. Лихошвая, муз. В. Міщенка, виконує ансамбль пісні і танцю "Полтава", соліст Ю.Клименко, кер Ф. Кривенко. Полтавська обласна філармонія.
ШЕФ-ПОВА
Моя Україна,фэндомы,кулинарный реактор,кулинария,Полтава,Украина,страны,длиннопост
Дякую
Зникло бажання читати одразу
Так бісить це знущання над українською, всі ці ґоґвортси, проєкти та членкині, тьху
Ось тобі одна з наукових філологічних статей ( свіжа :) 2017 року):
https://iul-nasu.org.ua/pdf/ukrmova/1_17/6.pdf;
А ось публіцистична стаття по приколу з сайту під назвою "Патріоти України" :) Думаю ти заціниш :) ( однак там є і певні непогані порівняльні таблиці і відео):
http://patrioty.org.ua/blogs/rosiiska-za-skhozhistiu--na-13-mistsi-mify-pro-ukrainsku-movu-ta-ikh-sprostuvannia--bloher-108538.html
Тому "#щобнеякумоскалів" взагалі тут не є доречним адже тупо немає сенсу робити відмінним те що і так доволі сильно несхоже.
Стосовно букви "ґ" я трохи в "шоці" з твоєї полеміки чуваче... невже для тебе український алфавіт який існував ще задовго до 2014 року велике відкриття ? 0_О.... прикольни там є така буква як "Ґ" вона до речі якраз значно більше схожа за звучанням на російську букву "г" ніж друга українська літера "г" яка своїм звучанням значно менш схожа, цікаво як ти взагалі вимовляєш слово "ґава" чи "ґринджоли" ? :) ( тут жартую без образ) тому ґоґвордс в чомусь навіть ближчий до російської а не навпаки ).
А повертаючись назад до основної теми стосовно фемінітивів то крім вище згаданих давно існуючих варіантів, від яких тебе спорю раніше не тянуло плюватись, і в них не було нічого поганого, варто додати, що українська мова насправді доволі крута в механізмах і можливостях інформативності своїх словесних форм через широку можливість їх подачі до співрозмовника, що дозволяє тільки одним єдиним словом надати інфу не тільки про саме слово, а і про емоційне забарвлення цього слова, кількісне це значення чи одиничне, часовий аспект цього слова та ще й може розповісти про статеву приналежність і це блін тільки механізмом одного слова на відміну від скажемо тієї ж англійської в якій передати інформацію наприклад про різну стать одним і тим самим словом не вийде. Тоді чому ж цим не користуватись ?...-_0 Фемінітиви в українській мові традиційне і абсолютно нормальне явище і запровадження нових його варіацій в тих чи інших професіях не робить нічого нового чи поганого окрім того що дозволяє ефективніше користуватись мовним апаратом.
Зокрема щоб не здавалось, що я взяв все тупо з повітря ( адже я не філолог) існє один дуже крутий україномовний канал називається " Твоя підпільна гуманітарка" де дуже круто розбирають правила, феменітиви нового правопису саме з філологічної точки зору пояснюючи і аргументуючи все доволі просто, чимало не на пальцях. Раджу подивитись знизу скидаю силку на відео:
Зрештою о відкриття ) українська мова як і будь яка інша жива мова світу динамічна, вона розвивається і постійно змінюється, однак, Що саме головне, Нові правила правопису не є і ніколи не були абсолютизованими, вони допускають як використання нових правил правопису і відповідно використання нових феменітивів, так, і ЩО Важливо, використання Старого правопису якщо людині так хочеться чи зручніше. Тому з твоєї позиції це поменшій мірі доволі егоцентрично сприймати певні слова в статтях чи спосіб написання певних слів, якщо комусь так більше подобається чи просто імпонує, як щось, що автоматично знецінює інформацію, говорить про "хріновість" певної статті чи роботи або взагалі погану якість тієї чи іншої людини. Тим більше що ти сам можеш говорити як тобі завгодно, і як на твою думку краще, однак тебе то ніхто не змушує змінювати стиль, а робити з інших не таких в стилі: (я тут не саме про тебе однак) тупих селюків (якщо людина говорить з певним діалектом); чи "довбанутих" феміністок... або в деяких випадках провінціальний зброд ( всякі ідіоти трапляються ); це чистої води "мудозвонство", тим більше не прочитавши або вважаючи статтю поганою бо людині що її написала більше подобається саме новий правопис і слова там ну не такі... і тому бляха стаття Повна хрінь ( угрррр.... кляті феміністки вже і до галушок добрались!!! :) ) Ніхто не забороняє комусь писати так як йому хочеться.
А сам пост хороший, мені подобається ) Побільше б таких люблю я про хавчик мріяти )) Аж їсти захотілось )
2. Я знаю про абетку та літеру ґ, з якою існує шість українських слів та кілька іноземних. Втім любителі псувати мову ту ґ пхають скрізь. Це не норма. І Хогвартс, проект та ефір, це нормальні українські слова, їхня зміна не наблизить перемогу над москалями.
3. Фемінітивів в українській мові не було ніколи. У нас є жіночий рід, назви професій жіночого роду, слова що історично складалися. Фемінітиви, це вигадка сжв-тусні, ворожа для української культури та не маюча нічого спільного з природнім словотвором. Не треба вестися на підміну понятть. Крім того, це шкідливо. Люди підуть до лікаря, а не лікарихи.
3. Зміни є і зміни природні, бо з'являються поняття, яких не було раніше і відповідно нові слова для них. Однак крім цього забагато ініційованих штучних змін по пропихуванню в мови як американізмів та і правиописних норм бородатих столітть, під гаслами про патріотизм і москалів. Це не добре.